***
не шкодуйте робота
жовтогарячі (це не метафора) сльози металу
спалять вам пальці
коли вони висихають
стають сірими й твердими
не втерти ніяк
хіба молотком та зубилом
але ж це вже зовсім ні в які
чи не тому куємо
доки плачеться?!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Це не я вам заслужену оцінку вліпила,так що вибачайте.
***
2008-11-26 18:43:20
Як ви створюєте такі "шедеври" і яке відношення має ваша творчість до християнського сайту?
Калінін Микола
2011-10-25 20:21:19
Я не став би так говорити про цей вірш. І не став би зверхньо так слово "шедеври" в лапки брати. Адже яка глибока думка у цьому (так, неакуратно написаному) верлібрі. Щось десь автор випустив, його думка бігла швидше за його перо...
Особисто мене, того, хто не полюбляє верлібри, вразили ці рядки! Я навіть пообіцяв написати на цю тему щось римоване. Написав, але в Андрія Кобченка це виглядає сильніше!
Дай Боже вам, Андрію творити, зважати на критику, але мати й надалі і свою думку!
А оце мій вірш, який, звісно, ніякого (прямого!) відношення до тематики сайту не має, і я даю його лиш у ході дискусії з попереднім коментатором.
КОВАЛЬ
Кує коваль… У щемнім дзвоні
Сховалась тиша… Далебі,
Хоч в інеї у нього скроні —
Для всіх кує, а не собі.
І не шкодує він ні поту,
Ні скарбу часу, ні зусиль:
Узяв Сізіфову роботу —
Котити камені на шпиль…
Сльозою схлипує залізо,
Аж палить пальці та сльоза,
А захолоне — буде пізно, —
Гарячим куй, як той казав!
Затвердне — годі за ескізом
Здолати сірі та тверді
Ті сльози, що лило залізо,
Немов невинний на суді.
Клепай, ковалю, поки сльози
Не висохли його й твої,
З вогнем у серці, хоч морози
Навіють сивих сум-жалів…
Кує коваль… Йому в спомозі
Не всі готові пособить…
Та куй, ковалю, поки в змозі
Сміятись, плакати, любить!
Рождество - Людмила Дещенко Так Дух Святой мне открыл суть Рождества! До моего рождения свыше этот праздник воспринимался мной, как традиция. Но после этого стихотворения Иисус Христос стал моим Господином(хозяином).Мне нравится, что моя жизнь в Его руках!
