Слава Тебе, дорогой мой Господь!
Умиляется сердце мое пред Тобой!
Любовью наполнены мои уста,
Вечно прославлять моего Творца!
Первая любовь воспылала опять,
Невозможно ее в груди удержать.
Льется она в славословии, хвале,
Безмолвной мелодией течет к Тебе!
Слаще меда сотов заветы Твои,
Ты живешь в славословии и любви.
На коленях сердца стою пред Тобой,
В безмолвном поклонении, Владыка мой!
Внешние звуки пропали навек,
Осталась гармония наших сердец.
Дыхания нет, сердце не бьется в такт,
Все перестало существовать,
Мир земной растворился, уплыл...
С дорогим сердцу, Иисусом, желаю быть
Как стремлюсь я туда, в родные края,
Где ждет меня родина, обитель моя,
Тоскую по дому,что б с Господом быть,
Где вечность всегда и настоящая жизнь!
Татьяна Шохнина,
UK
Благословенный Отец! Во имя Иисуса, Сына Твоего, благослови каждую душу,которая заходит на эту страничку, помажь елеем радости их. Я ничто пред Тобою,я прах.Помоги мне стоять пред величием Твоим в прахе и пепле." Тебе расти, а мне умаляться" e-mail автора:lizsveta@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 4535 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
