Хочу я как пальма, цвести,
Устремляя ввысь свои цветы.
Вбирать в себя всю чистоту,
Благоухание и красоту
Неба Твоего, о мой Господь!
Наслаждаться миром и теплом,
Что дарует солнышко Твоё.
По ночам же звёздочки с луной
Говорили б с нежностью со мной
О Тебе, мой Бог, как Ты велик!
Ты величествен о, мой Христос,
Ярче солнца и милее звёзд.
Твоё небо, море и земля.
Но всему Ты предпочёл меня,
Возлюбив творение Своё.
Мир сей дивный от Тебя возник.
Всё поёт о том, как Ты велик
Имя Твоё, Боже, да святится,
Царство Твоё веки водворится
И на земле, как на небе!
Мне бы корни глубоко пустить,
Вод живых потоки пить и пить.
Плод Тебе достойный принести:
Праведности, мира, радости
В Твоём Духе вечном и святом.
Если ж буря разразиться вдруг.
Сузится скорбей теснящий круг.
Я, как пальма, голову склоню,
Мой Утешитель, на грудь Твою.
Спрячусь за Тебя, как за скалу.
Пусть сей мир волнуется, бурлит.
Не нарушит мир Твой, не смутит.
Скажешь мне: не бойся, Я с тобой,
За тебя веду незримый бой,
И от многих сохраню скорбей.
Как у пальмы после бури листья
Ровные, блестящие и чистые.
Не смутит меня ничто извне
Не прилипнет мира пыль ко мне.
Праведник цветёт, как пальма
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Без названия - Наташа Дивак Это тоже произведения нашего брата Олега Анатольевича. Бог находит Свои таланты даже там, где процветают боль и смерть. Я не перестаю восхищаться моим Господом, за Его верность и любовь к грешному миру.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
